Колись видатний китайський мислитель Конфуцій сказав: «Обери собі роботу до душі, і тобі не доведеться працювати жодного дня у своєму житті». Приємно усвідомлювати, що багато співробітників компанії «Вентиляційні системи» колись дослухалися до цієї поради і сьогодні працюють у своє задоволення. Наш співрозмовник – людина, яка знайшла своє покликання в компанії «Вентс» і присвятила йому своє життя. Знайомтеся, Петро Михайлович Євтушенко – особистість, яка стояла на початку зародження компанії «Вентиляційні системи» і зробила значний внесок у її розвиток.
Петро Михайлович вже більше 17 років працює в компанії заступником директора з капітального будівництва. У свої 73 роки ветеран «Вентс» може похвалитися неабиякою кількістю реалізованих проектів та особистих досягнень. Завдяки результатам праці Петра Михайловича та його колег ми бачимо наше підприємство саме таким, яким воно є зараз.
– Петре Михайловичу, розкажіть про Ваш шлях на підприємстві «Вентс».
– До появи компанії «Вентиляційні системи» я працював у різних проектних інститутах СРСР і незалежної України. У той час я підготував проект виставкового комплексу «Дім Експо», після реалізації якого працював там на посаді головного інженера. Через певний час почала формуватися компанія «Вентс». Спочатку було взято в оренду один термопластавтомат, на якому випускалися перші вентиляційні канали. Ще через деякий час було придбано окремі будівлі заводу «Іскра», який на той момент вже не функціонував. Саме цей крок і став одним з найважливіших в історії компанії. Перед купівлею було потрібно провести експертну будівельну оцінку, тому на підприємство відправили мене. Зараз у це важко повірити, але тоді тут панувала повна розруха: повалені машини, купи металобрухту, сміття і нерозчищеного снігу. Проте завдання я виконав і зробив висновок. Спочатку було придбано маленьку частину заводу «Іскра», потім ще одну дільницю, потім ще одну. Так, крок за кроком, компанія «Вентиляційні системи» розросталася і розширювалася. У 2003 році було спроектовано і побудовано офісну будівлю, потім реконструйовано інші споруди.
– Що Вам більше всього подобається у Вашій роботі?
– Ще в шкільні часи я мріяв стати будівельником, тому після школи вступив до будівельного вишу. Я завжди любив креслити, уявляючи, як малюнок у результаті перетвориться на справжній об'єкт. Найбільше мене вабило проектування. Тому мені подобається моя робота в цілому, адже це ніщо інше як моє покликання. У моєму офісі є все необхідне: робоча техніка, література, тобто всі засоби, щоб повністю зануритися в робочий процес.
Ще мені приносить велике задоволення дивитися на результати своєї праці. Коли заходжу в нову будівлю, зведену за моїм проектом, відчуваю найприємніші емоції та почуття. Бачити наяву те, що ще недавно ти креслив на папері, це одночасно і хвилююче, і приємно.
– Чи можете назвати найбільш значущі особисті досягнення?
– У далекому 1987 році від інституту проектування «Укргазпроект» мене направили на два роки в Лівію для проектування газопроводу. Там представники посольства СРСР попросили мене створити проект школи для дітей військовослужбовців, які проживали в цій країні. Мені було цікаво займатися цим проектом, до того ж він анітрохи не відволікав від основної роботи.
– Можливо, Ви згадаєте якийсь цікавий випадок із Вашої практики?
– Із серйозних робіт у компанії «Вентс» варто відзначити реконструкцію котельні, в приміщенні якої зараз розмістилася дільниця зі складання вентиляторів. Сама котельня розвалювалася, не було перекриття. Щоб створити там хороші умови для роботи, ми зайнялися цією дільницею і обладнали приміщення якісним перекриттям. І ось у ньому якраз і полягала заковика. Є такий будівельний нюанс: у металокаркасі метал досить міцний, але водночас дуже гнучкий. При ходінні на перекритті виникали вібрації, що цілком зрозуміло і припустимо в таких випадках, і таке перекриття абсолютно безпечне. Проте співробітників компанії, які працювали на цій дільниці, ці вібрації насторожували і навіть лякали. Тому довелося окремо зміцнювати конструкцію перекриття, що зрештою заспокоїло людей.
– Чи використовуєте Ви у своїй роботі сучасні технології?
– У 28 років, коли я став начальником відділу будівельного комплексу в проектному інституті, то активно займався впровадженням нових технологій у проектуванні. З початком ери комп'ютеризації з'явилися спеціальні столи для автоматичного креслення і багато інших технічних пристосувань. Я сприяв навчанню своїх фахівців новим методам роботи, мотивував і всіляко розвивав цей напрямок, завдяки чому мій відділ в інституті був першим із використання комп'ютерних технологій. Однак особисто мені це не було необхідно. Коли я самостійно взявся за проектування в компанії «Вентс», то свідомо відмовився від використання комп'ютера, оскільки люблю креслити і все робити своїми руками. Для мене робота на комп'ютері відрізняється від ручного креслення так само, як комп'ютерна графіка відрізняється від полотна художника. Кожен, хто безпосередньо працює зі мною, знає, що я люблю працювати з папером. З сучасних технологій мені потрібен хіба що інтернет, де можна знайти цікаву і корисну інформацію на будівельну тематику, а також необхідні нормативні документи і БНіПи.
– Розкажіть про Ваші захоплення. Чи маєте Ви хобі?
– Моє основне захоплення – це рибальство. До того ж у цій справі я одинак: завжди віддаю перевагу риболовлі там, де нікого немає. Обираю місця на віддаленні мінімум 100 км від Києва. Я і машину собі купив з розрахунку, щоб можна було їздити по лісах і болотах. Чудово знаю Київське море і Канівське водосховище. Цього року встиг зловити непоганих окунів. Звісно, раніше рибалив більш інтенсивно, а з віком став приділяти улюбленому заняттю все менше часу. Але як би там не було, за першої ж нагоди завжди намагаюся виїхати з вудками на природу.
– Петре Михайловичу, чи хотіли б Ви щось побажати молодим співробітникам «Вентс»?
– Цінуйте свою роботу, особливо сьогодні. Цінуйте і зростайте разом з компанією! Коли я був молодим фахівцем, мій начальник сказав одну банальну істину, яка запам'яталася на все життя: потрібно жити так, щоб щоранку із задоволенням йти на роботу і щовечора із задоволенням повертатися додому. Цього я всім і бажаю!
