Екологічна ситуація наближена до катастрофи: водойми забруднені фосфатами й нітратами, земля – важкими металами, кількість сміття, що зростає з року в рік... Знайома картина? Так, на жаль, це наші реалії. Але мова піде не про Україну, а про Швейцарію. Про те, якою була ситуація з утилізацією відходів у цій країні у 80-ті роки, і як у XXI столітті швейцарцям вдалося повністю вирішити цю проблему.
Журнал VENTS Magazine №3
Підписуйтесь на сторінку журналу VENTS Magazine у Фейсбуці
Усе почалося із законодавчої ініціативи, яку підтримали громадяни країни, і з властивим швейцарцям педантизмом стали втілювати в життя. Сьогодні, майже через 40 років, Швейцарія – одна з найбільш екологічно сприятливих країн світу, з чистим гірським повітрям, річками та озерами з кришталево чистою водою, яку можна пити без побоювань за своє здоров’я. І це при тому, що за обсягом побутових відходів на душу населення Швейцарія посідає одне з провідних місць у світі: з 1980 року цей показник подвоївся і на сьогодні становить 729 кг на людину на рік. Близько 54 % сміття йде на переробку, проте за окремими групами відходів ця цифра може досягати 80 %. Серед західноєвропейських країн цей показник вищий лише в Австрії, Бельгії та Німеччині.
Швейцарці самі платять за можливість жити в чистій країні. Вони оплачують основний збір за вивезення сміття, що є частиною комунальних платежів, і купують спеціальні сміттєві пакети. Вартість одного такого 35-літрового пакета становить близько 1,5 євро.
Ми не з чуток знаємо, що будь-який закон безсилий, якщо в суспільстві немає запиту на його виконання. У чому ж секрет успіху швейцарського екологічного дива? Напевно, в менталітеті та умінні держави забезпечити виконання законів часом досить жорсткими методами. Якщо сміття було викинуто в несортованому вигляді або в недозволеному місці, одразу починає діяти так звана сміттєва поліція. За допомогою сучасних технологій «сміттєві детективи» аналізують відходи, знаходять порушника і виписують значний штраф, який може сягнути навіть декількох тисяч франків. Остаточна сума штрафу встановлюється залежно від доходу порушника.
Пляшки – ліворуч, тарілки – праворуч!
Кожен мешканець Швейцарії зобов'язаний сортувати не лише органічні й неорганічні відходи, скло та пластик. Тут система сортування сміття, що практикується в багатьох країнах світу, з нашої точки зору доведена майже до абсурду. Треба зазначити, що держава фінансово стимулює цей процес: сортоване сміття утилізується безкоштовно, а несортоване – у платних пакетах.
У Швейцарії понад 90 % використаних скляних пляшок повертається на заводи для вторинної переробки. Ця програма стартувала ще далекого 1972 року й досі успішно працює. Причому скло сортується за кольором: біле, зелене та коричневе, а пробки від пляшок – окремо. Стара тарілка не потрапить до одного баку з пляшкою або розбитою віконною шибкою – для цього передбачено спеціальні контейнери.
Пластикові пляшки, як правило, повертають до магазину. Окремо збираються старий одяг і взуття, які потім ідуть на потреби бідних і у великій кількості вивозяться за межі країни. Зрозуміло, що батарейки, стара електроніка, лампочки, консервні банки, папір та картон (окремо одне від одного), ліки, побутова хімія та багато іншого – усе це дбайливо розділяється та відправляється або на вторинну переробку, або спалюється на сміттєпереробному заводі.
Звісно, з утилізацією великогабаритного сміття та будівельних відходів доведеться трохи повозитися. Такий мотлох потрібно самостійно доправити на один зі спеціальних пунктів збору, які працюють не щодня, і куди можна потрапити лише за електронною перепусткою, яка свідчить про сплату податку.
Біодеградувальне сміття переробляється в садовий компост або використовується для отримання теплової енергії.
У сміття життя коротке
У Швейцарії вже давно відмовилися від полігонів для захоронення відходів. Тут діє закон, за яким усе сміття, що не підлягає вторинній переробці, має спалюватися на спеціальних заводах. Такі заводи працюють у кожному регіоні країни і спалюють близько 160 тис. т сміття на добу, забезпечуючи теплом до 18 тис. осіб. Окрім цього, швейцарці примудрилися отримувати з відходів десятки тонн алюмінію, сталі й навіть дорогоцінних металів. З попелу, який залишається після спалювання сміття, за унікальною технологією можна отримати навіть золото!
Звісно, піклуючись про чистоту та екологію, швейцарці не могли не подбати про екологічну безпеку самих сміттєспалювальних заводів. Складна система фільтрів максимально очищує дим, який видаляється назовні через заводську трубу. Тому жодної шкоди гірському повітрю Швейцарії заводи не завдають.
Незважаючи на в цілому позитивну картину, в європейських країнах усе частіше лунають голоси про те, що до проблеми сміття потрібно підходити і з іншого боку – суспільство стрімко набуває рис одноразового споживання. Безглуздий шопінг стає хворобою, особливо для мешканців великих міст. Так, можливо, скоротивши кількість споживаних речей, можна зробити навколишнє середовище чистішим?
Для України досвід Швейцарії в роздільному зборі та утилізації сміття є чудовим прикладом того, як громадяни країни за підтримки держави можуть поставити сучасні технології на службу людині та природі. Жити серед незайманих полів та лісів, пити чисту воду, дихати незабрудненим свіжим повітрям – це реально!
Ознайомитися з цим та іншими матеріалами в журналі
