Норми клімату по ДСТУ: як їх дотримуватись у побуті

Ми прагнемо зробити життя комфортнішим.

Але, закладаючи щілини монтажною піною, встановлюючи двері з ущільнювачами і склопакети без вентиляційних каналів, не замислюємося про те, що повністю виключаємо природний приплив повітря. А дихати чимось треба. Тому ми відкриваємо вікна і стикаємося з відомими проблемами: протягами, шумами, запахами, пилом і комахами.

Лише правильно спроектована і змонтована система вентиляції здатна раз і назавжди позбавити нас від цих неприємностей.

Читайте про нас у виданні «ПРИВАТНИЙ БУДИНОК», №9, вересень 2010. Коментує Лавр Котєлков, начальник відділу комплексних інженерно-проєктних рішень у сфері кліматизації ПрАТ «Вентиляційні системи».

Принцип роботи таких систем полягає у подачі свіжого, відфільтрованого і за потреби підігрітого повітря в приміщення через один канал, і виведенні відпрацьованого повітря через інший. До базових елементів вентиляції належать повітроводи, фільтри і вентилятори. Додатковими елементами вважаються рекуператори — у західних країнах вони вже є частиною базової комплектації, чого не скажеш про Україну. Ще один додатковий елемент вентиляції — зволожувач. Підтримка рівня вологості повітря важлива, але далеко не всі замовники це розуміють.

Незалежно від розміру й типу будинку, в кожному приміщенні слід забезпечити повітрообмін відповідно до норм. Обсяг повітря, що подається в кімнати, розраховує проектувальник. У простих системах вентиляції цей показник завжди однаковий. У складних — змінюється: коли в приміщенні є люди, повітря подається в розрахунковому обсязі, а коли немає — установка працює на мінімальній продуктивності, достатній для збереження вентиляції, запобігання гниттю підлоги та меблів. Зміна режиму може бути як ручною, так і автоматичною — за допомогою датчиків руху.

Сьогодні використовуються два типи вентиляційних систем: набірні та моноблочні. Вибір між ними залежить від конкретних умов. Наприклад, якщо в котеджі є окреме технічне приміщення й висока продуктивність системи — доцільно використовувати моноблочну. Якщо продуктивність невелика або бракує місця — краще зібрати систему з окремих елементів. Набірні системи простіші, але складніше додати до них рекуператор. Моноблочні системи складніші, вони включають багато елементів. Також мають вищу вартість, зате набагато простіші в обслуговуванні.

Серед типових помилок при встановленні вентиляційних систем — проектні, наприклад, занижений повітрообмін. Вентиляція ніби працює, але не справляється зі своїм завданням. Якщо система налаштована або розрахована неправильно — виникає дисбаланс, що призводить до переносу запахів. Наприклад, запах з кухні може проникати до спальні. При правильному розрахунку такого бути не повинно.

Щоб краще зрозуміти, як працює правильно спроектована вентиляція на практиці, розглянемо конкретний приклад реалізації від компанії «Вентс». Коментує: Лавр Котельков, начальник відділу комплексних інженерно-проєктних рішень у сфері кліматизації, ПрАТ «Вентиляційні системи».

Вентиляція будинку площею 100 м² Проектуючи систему вентиляції для заміського двоповерхового будинку на 4 особи, необхідно врахувати, що для нормального мікроклімату в сучасному будинку з пластиковими вікнами й герметичними дверима потрібні постійний приплив свіжого повітря, його очищення й підігрів, а також видалення забрудненого — і все це з мінімальними витратами енергії. Розрахунок вентиляційної системи починається з визначення необхідної кратності повітрообміну, яка показує, скільки разів за годину повітря в приміщенні повністю оновлюється. Для двоповерхового будинку площею 100 м² і висотою стелі 3 м (об'єм — 300 м³) дворазовий повітрообмін становить 600 м³/год. Необхідна кратність обміну залежить від призначення приміщення, кількості людей у ньому, потужності тепловиділяючого обладнання і визначається будівельними нормами (СНіПами). Розрахувавши необхідний повітрообмін, підбираємо припливну установку відповідної продуктивності. Потім розраховуємо систему повітророзподілу й проєктуємо схему повітропроводів. Рекомендуються оцинковані спірально-навивні повітроводи діаметром 150 мм — їх легко розмістити в міжстельовому просторі. Розводку повітропроводів робимо від припливно-витяжної установки до кімнат за допомогою перехідників, на кінці яких монтуються решітки. Використані норми: СНіП 2.04.05–91* «Опалення, вентиляція і кондиціонування повітря».

Виконавши всі необхідні розрахунки та враховуючи побажання замовника (у будинку буде встановлено газовий котел і бойлер для постійної наявності гарячої води), обираємо припливно-витяжну установку «ВЕНТС ВУТ 1000 ВГ» з рекуперацією тепла і водяним догрівом. Принцип роботи установки: Холодне свіже повітря з вулиці надходить по повітроводах до установки, фільтрується, проходить через теплообмінник і за допомогою припливного вентилятора подається в приміщення. Тепле забруднене повітря, навпаки, надходить у витяжний канал, фільтрується, проходить через рекуператор і витяжним вентилятором виводиться назовні. У теплообміннику відбувається передача тепла від теплого відпрацьованого повітря до холодного свіжого — при цьому повітряні потоки не змішуються. Установка дозволяє повертати до 90 % тепла витяжного повітря. Якщо після рекуперації заданої температури досягти не вдається — автоматично вмикається калорифер, який догріває припливне повітря. Це зменшує втрати теплової енергії, а отже — витрати на опалення взимку. Припливно-витяжну установку монтують на горищі.

Підсумок: Вартість такої вентиляції — близько 50 тис. грн, монтаж — 20 тис. грн. Проте система з рекуперацією тепла дозволяє підігрівати вхідне повітря і, таким чином, економити електро- й теплову енергію. Завдяки цьому установка окупиться за 3–5 років.