Вентиляцією називається сукупність заходів та пристроїв, які використовуються під час організації повітрообміну для забезпечення заданого стану повітряного середовища у приміщеннях і на робочих місцях.
Об’єм вентиляційного повітря визначається для кожного приміщення окремо, з урахуванням наявності шкідливих домішок (речовин), або задається за результатами раніше проведених досліджень.
Опір проходженню повітря у вентиляційній системі, в основному, визначається швидкістю руху повітря у цій системі. Зі збільшенням швидкості зростає і опір. Це явище називається втратою тиску.
Вентилятори – це механічні пристрої для переміщення повітря повітропроводами, безпосередньої подачі або витяжки повітря з приміщення.
Зміна швидкості обертання вентиляторів досягається за допомогою використання тиристорних або трансформаторних регуляторів швидкості.
Конструкція електродвигуна із зовнішнім ротором подібна до конструкції асинхронного електродвигуна, але з невеликою відмінністю: ротор електродвигуна розташований зовні статорної обмотки, а статор з обмотками розташований в центрі електродвигуна.
Для зменшення втрат, пов'язаних із турбулентністю повітряного потоку, на вході та виході з вентилятора повинна бути розташована пряма ділянка повітропроводу.