Як підібрати вентиляцію для кожної кімнати у вашому домі

Якщо раніше проблемою була відсутність якісних і продуманих технологій, то тепер складнощі викликає їх достаток. Так які ж вентиляційні системи потрібні для окремо взятого будинку?

Незалежно від матеріалів, що використовуються, або архітектури будівлі в ньому потрібно створити певні «повітряні» умови. Тобто важливо забезпечити температуру, вологість, швидкість руху і кратність повітрообміну. Якщо не врахувати всіх вимог, викладених в будівельних нормах, то на стінах ванної з'являться цвіль і грибок, а через малу кількість кисню домашні будуть більше мучитися головними болями і слабкістю. Грамотна вентиляція необхідна для здоров'я і оселі та її мешканців. Більш того, вона може зробити істотний внесок в економію на опаленні та кондиціонуванні.

Читайте повну версію у виданні «ПРИВАТНИЙ БУДИНОК», №5’2014. Коментар менеджера проектів компанії ВЕНТС Оксанич Олени.

У разі проблем з електроенергією свіже повітря також може стати недоступним. Тому поряд із сучасними системами вентиляції не втрачають актуальності перевірені автономні рішення — зокрема вентиляційні шахти (природна вентиляція). Вони не здатні повною мірою забезпечити якісний повітрообмін у сучасному будинку, але виступають допоміжною та “страхувальною” системою.

Принцип роботи природної вентиляції полягає в тому, що свіже повітря надходить у будинок через вікна й двері, а відпрацьоване — виводиться через витяжні канали в технічних приміщеннях (санвузлах, кухні, котельні). Такий підхід ефективний у багатоповерховій забудові, завдяки наявності великого перепаду висоти між вентиляційним отвором та виходом на даху. В приватних будинках тяга слабша через малу поверховість, але власник може самостійно обрати діаметр вентиляційної шахти та її розташування. Для припливу ж повітря фасади й вікна додатково можна оснастити провітрювачами. Водночас природна вентиляція має низку недоліків: неможливість точного контролю повітряного середовища в будинку, протяги; шум та пил, що потрапляють до приміщення через відкриті вікна; значні фінансові витрати на зимове опалення та літнє кондиціювання, оскільки велика частина обробленого повітря просто виходить назовні, а замість нього надходить не підготовлене зовнішнє повітря.

Підсилити природну вентиляцію та забезпечити належний мікроклімат допомагають окремі механічні вентилятори, що встановлюються у витяжні канали. Вони вирішують проблему пікових навантажень, особливо в приміщеннях які потребують посиленого повітрообміну найбільше — наприклад, на кухні. Там зазвичай застосовують витяжки циркуляційного або проточного типу. Циркуляційні фільтрують повітря та повертають його у приміщення, а проточні — виводять забруднене повітря назовні та зручні тим, що не потребують заміни фільтрів. Але великим недоліком є їхня неекономність, адже взимку випускають нагріте повітря. У санвузлах і ванних кімнатах ефективною є примусова витяжна вентиляція з канальними вентиляторами, що автоматично вмикаються разом зі світлом.

Якщо вентиляційна система не передбачає спеціальних канальних кондиціонерів, то повітря охолоджують за допомогою спліт-систем. Вони не забезпечують приплив свіжого повітря ззовні, але в режимі рециркуляції можуть очищати повітря з приміщення від пилу, пилку, бактерій і запахів, а також іонізувати та дезодорувати його.

Природна витяжна вентиляція на кухні, у ванній та санвузлі — обов’язкова, але цього недостатньо для повноцінного повітрообміну. Не менш важливо забезпечити приплив зовнішнього повітря, яке часто потребує додаткової обробки. Для цього використовують вентиляційні системи двох типів — набірні та моноблочні. У набірній системі вентилятори, фільтри, нагрівачі та шумоглушники монтуються окремо безпосередньо в повітроводах. У моноблочній — усе обладнання зібране в одному корпусі, з якого розводиться мережа повітропроводів. Моноблочні установки зручніші в обслуговуванні, проте дорожчі; набірні — компактніші, але менш гнучкі в інтеграції додаткових елементів, наприклад рекуператора. Сучасні системи незалежно від свого типу можуть мати різний функціонал, але найефективніший варіант — припливно-витяжна вентиляція з рекуперацією. Завдяки пластинчастому теплообміннику система повертає тепло взимку та знижує температуру припливного повітря влітку, суттєво зменшуючи витрати на опалення й кондиціювання. Такі комплексні системи забезпечують високоякісний повітрообмін відповідно до норм. Щоб реалізувати їх максимально ефективно, доцільно закладати вентиляцію ще на етапі проектування будинку.

У вже збудованих будинках покращити вентиляцію можна за допомогою осьових вентиляторів, які працюють без повітроводів. Вони монтуються у фасадну стіну та займають мінімум місця, не порушуючи існуючих конструкцій. З внутрішнього боку — декоративна панель, ззовні — захисний ковпак. Усередині труби яка проходить крізь стіну можуть бути встановлені фільтри, електричні нагрівачі або теплообмінники-рекуператори. Провітрювачі працюють у режимах припливу, витяжки або автоматичного циклами — «приплив-витяжка». У циклічному режимі взимку тепле повітря, що видаляється, передає до 90% свого тепла й вологи свіжому повітрю, що надходить. Улітку процес зворотний — охолоджене повітря з приміщення знижує температуру гарячого припливного потоку. Системи можуть працювати автономно або об'єднуватися в мережу з централізованим управлінням. Навіть найпростіші моделі споживають лише 3–6 Вт і можуть працювати від сонячної батареї. Один провітрювач забезпечує до 60 м³/год, що достатньо для однієї кімнати. За ефективністю така вентиляція може зрівнятися з повноцінною системою з повітроводами.

Коментує Олена Оксанич, менеджер проєктів компанії «ВЕНТС»:

Ефективність вентиляційної системи напряму залежить від якості проєкту, правильного монтажу та грамотного пусконалагодження. Якщо всі етапи реалізовані відповідно до будівельних норм, а роботи виконані сертифікованими фахівцями, система працює стабільно та надійно.

При оцінці проєктної документації важливо перевірити точність розрахунків повітрообміну, правильний баланс припливу та витяжки, відповідність санітарним нормам і ефективність рекуперації тепла витяжного повітря. Окрему увагу слід приділити якості виконаних робіт. На етапі запуску мають бути проведені вимірювання витрати повітря й рівня шуму — за допомогою анемометра та шумоміра — з подальшим порівнянням із проєктними значеннями. Усі вентилятори повинні бути з’єднані з повітроводами через гнучкі вставки з обох боків — це запобігає поширенню вібрацій. Також необхідно забезпечити доступ до основних елементів системи — вентиляторів, фільтрів, нагрівачів — для обслуговування й ремонту. Якщо до системи інтегровано охолоджувальний агрегат, всі припливні повітроводи мають бути теплоізольовані, щоб уникнути утворення конденсату.